Законодавство

Міжнародне право

Назва міжнародної конвенції

Короткий зміст

Конвенція про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту

Перша міжнародна угода універсального характеру, в якій об'єднано правові норми, що передбачають охорону культурної спадщини у світовому масштабі.

Конвенція дає визначення об'єкта міжнародної охорони (культурні цінності, рухомі або нерухомі, незалежно від походження і власника, що мають велике значення для культурної спадщини кожного народу, а саме: пам'ятки арх-ри, історії та мист-ва, реліг. чи світські, археол. пам'ятки, рукописи, архіви, колекції, музеї, бібліотеки тощо, а також центри, де зосереджені вказані цінності). У Конвенції констатується, що шкода, завдана культур. цінностям певного народу, є шкодою для культур. спадщини всього людства, оскільки кожний етнос робить свій внесок у світову культуру. Захист культур, цінностей включає їх охорону і поважання. Згідно з Конвенцією договірні сторони зобов'язуються поважати культур, цінності, які знаходяться на їх власній території і на території ін. країн. Забороняється використання цих цінностей, а також споруд для їх захисту і безпосередньо прилеглих до них ділянок, що може призвести до зруйнування або пошкодження культур, цінностей у разі збройного конфлікту. Недопустимі будь-які ворожі акти, спрямовані проти таких пам'яток. Сторони зобов'язуються забороняти, відвертати і припиняти акти крадіжок, пограбувань у будь-якій формі, а також різні акти вандалізму. Особи, винні в порушенні Конвенції, повинні притягатися до крим. відповідальності.  Конвенція встановила двоколірний (синьо-білий) розпізнавальний знак для позначення культур. цінностей, що перебувають під захистом.

Ратифіковано Україною 6.02.1957

Ратифіковано РФ 04.01.1957

Перший протокол (Гаага, 14 травня 1954 г.) до Гаазької конвенції 1954 року про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту

Протокол забороняє вивезення культур, цінностей з окупованих територій і зобов'язує сторони повернути їх на випадок незаконного переміщення цінностей після припинення воєнних дій.

Ратифіковано Україно. 6.02.1957

Ратифіковано РФ 4.01.1957

Другий протокол (м. Гаага, 26 березня 1999 року)

до Гаазької конвенції про захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту 1954 року

Протокол забороняє та попереджає стосовно окупованої території:

a) будь-який незаконний експорт, інше незаконне переміщення або незаконна передача права власності на культурну цінність;

b) будь-які археологічні розкопки, якщо тільки це не вимагається виключно для охорони, обліку чи збереження культурної цінності;

c) будь-які модифікації або зміну виду використання культурної цінності, що мають на меті приховання або знищення доказу культурного, історичного чи наукового характеру.

Будь-які археологічні розкопки культурних цінностей на окупованій території, їх модифікації чи зміна виду їх використання здійснюються, якщо тільки це дозволяють обставини, у тісному співробітництві з компетентними національними органами окупованої території.

Приєднання України від 30.04.2020

Не ратифікований в РФ

Гаазька Конвенція (IV)
про закони і звичаї війни на суходолі та додаток до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі

Набрала чинність для України 24.08.1991 у зв’язку з правонаступністю

Підписано РФ 18.10.1907, ратифіковано РФ 27.11.1909

Женевська Конвенція (IV) про захист цивільного населення під час війни

Ратифіковано Україною (03.08.1954,; закон №3413-IV)

Ратифіковано РФ 10.05.1954

Конвенція про охорону всесвітньої культурної і природньої спадщини

Складається з преамбули, 8 розділів, 38 статей. У преамбулі наголошується, що пошкодження або зникнення будь-яких елементів культурної цінності чи природного середовища є згубним збідненням спадщини всіх народів світу, що охорона культур, та природ. спадщини на нац. рівні часто є недостатньою у зв'язку з обсягом засобів, яких вона вимагає, і за браком екон., наук., і тех. ресурсів.

Обов'язок забезпечувати виявлення, охорону, збереження, популяризацію і передачу майб. поколінням культур, та природ. спадщини, яка перебуває на тер. певної д-ви, покладається насамперед на цю д-ву. Для реалізації даного положення д-ва «прагне діяти як власними зусиллями, максимально використовуючи наявні ресурси, так і, в разі необхідності, використовувати міжнародну допомогу і співробітництво», що передбачає фін., наук., тех. і художнє сприяння (ст. 4). Під міжнар. охороною у Конвенції мається на увазі «створення системи міжнародного співробітництва і допомоги для надання державам — сторонам Конвенції допомоги в зусиллях, спрямованих на збереження і виявлення цієї спадщини» (ст. 7). На підставі положень Конвенції утв. Міжуряд. к-т охорони культур. і природ. спадщини (ст. 8), який за зверненнями держав складає, поновлює й публікує «Список всесвітньої спадщини» та «Список всесвітньої спадщини, що перебуває під загрозою» (ст. 11). Внесення пам'ятки до одного із цих списків є підставою для надання їй координованої ЮНЕСКО міжнар. допомоги з боку держав та міжнар. організацій. Відповідно до ст. 15 Конвенції засновано «Фонд всесвітньої спадщини», який акумулює кошти для здійснення програм охорони всесв. спадщини. Завдяки створенню комітету і фонду визначилася постійна юрид., адм. та фінансова структура всесв. міжнар. співробітництва і у сфері охорони найвизначніших об'єктів культур, і природ, спадщини. Держава — учасниця Конвенції може звернутися за міжнар. допомогою (ст. 19— 29), яка вважається справою всього людства, незважаючи на те, якій д-ві належить пам'ятка.

Ратифіковано Указом Президії Верховної Ради № 6673-XI (6673-11) від 04.10.1988

Ратифіковано РФ 12.10.1988

Конвенція про охорону підводної культурної спадщини

Предметом правового регулювання є всі сліди людського існування, що мають культурний, історичний або археологічний характер, які частково або повністю, періодично або постійно знаходяться під водою протягом не менше 100 років (об‘єкти, споруди, будинки, артефакти і людські рештки разом з їх археологічним і природним оточенням; судна, літальні апарати, інші транспортні засоби або будь-які їх частини, їх вантаж або інший вміст, разом з їх археологічним і природним оточенням; предмети доісторичного характеру).

Ратифіковано Україною із заявами Законом № 164-V (164-16) від 20.09.2006

Не ратифіковано в РФ

Конвенція про охорону нематеріальної культурної спадщини

Основні цілі Конвенції:

- охорона нематеріальної культурної спадщини;

- забезпечення поваги до нематеріальної спадщини громад, груп та окремих осіб;

- підвищення усвідомлення важливості нематеріальної культурної спадщини на місцевому, національному та міжнародному рівнях та забезпечення того, щоб ця спадщина була взаємно оцінена різними групами;

- розвиток міжнародного співробітництва та забезпечення допомоги усім вищезгаданим цілям.

Основні положення Конвенції полягають у тісній співпраці з носіями нематеріальної культурної спадщини – групами, громадами та окремими особами, які практикують цю спадщину – і наголосі на живій спадщині та її охороні через передачу з покоління до покоління. Відповідно до Конвенції, найголовніше – забезпечити оптимальні умови для виховання та передачі спадщини майбутнім поколінням через формальну та неформальну освіту.

Про приєднання до Конвенції див. Закон № 132-VI (132-17) від 06.03.2008.

Не ратифіковано РФ

Конвенція про заходи, спрямовані на заборону та запобігання незаконному ввезенню, вивезенню та передачі права власності на культурні цінності

Концептуальне значення має положення п.d ст.13 Конвенції, що складає основу правового режиму для культурних цінностей. Відповідно до даної статті держави-учасниці даної Конвенції зобов’язалися визнавати відповідно до особливостей законодавства кожної держави, невід’ємне право класифікувати та оголошувати деякі культурні цінності невідчужуваними, котрі через це. Не можуть бути вивезені за межі держави. Само вони є предметом особливої міжнародної охорони. Конвенція стосується охорони визначених самими країнами культурних цінностей, що мають велике значення для археології, давньої та новітньої історії, літератури та мистецтва. Вважаються незаконними ввезення, вивезення та передача права власності на культурні цінності, вчинені в порушення правил, прийнятих державами-учасницями відповідно до цією Конвенцією.

Ратифіковано із заявою Указом Президії ВР УРСР № 5396-XI (5396-11) від 10.02.88.

Ратифіковано РФ 28.04.1988

Європейська культурна конвенція

Норми Конвенції спрямовані на удосконалення статутних положень діяльності Організації Об’єднаних Націй в питаннях освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) щодо європейських країн.

Про участь України додатково див. Постанову ВР № 4030-XII (4030-12) від 24.02.94.

Ратифіковано РФ 21.02.1991

Європейська ландшафтна конвенція

Метою Конвенції є підтримка процесів охорони, регулювання та планування ландшафтів, а також організація європейської співпраці з питань охорони ландшафтів. Конвенція визначає заходи, спрямовані на запобігання негативним впливам на ландшафти.

Ратифіковано Україною Законом № 2831-IV (2831-15) від 07.09.2005

Не ратифіковано РФ

Європейська конвенція про охорону археологічної спадщини

Складається з преамбули і 18 статей. Спрямована на врегулювання відносин охорони археол. спадщини в Європі. Складовими археол. спадщини визначено як нерухомі, так і рухомі об'єкти: «споруди, конструкції, групи будівель, місця з ознаками людської діяльності, рухомі об'єкти, пам'ятки інших видів, незалежно від того, де вони перебувають: на землі чи під водою» (п. З ст. 1). На держави-учасниці покладено обов'язок забезпечувати нац. та міжнар. обмін предметами археол. спадщини з профес.-наук. метою (п. 1 ст. 8), запобігати незакон. обігові предметів археол. спадщини (ст. 10, 11). Конвенція визначає внутр. заходи охорони (ст. 3—5), вимоги до їх фінансування (ст. 6), приділяє увагу підготовці фахівців, поширенню наукової інформації, підвищенню обізнаності громадськості у цій проблемі (ст. 7, 9). З урахуванням специфіки археол. спадщини, що полягає у прихованості під шаром грунту або під водою переважної більшості її об'єктів, передбачаються відповідні вимоги до її охорони. Це, зокрема: застосування процедури нагляду за розкопками (п. 1 ст. 3); надання спец, дозволу на проведення розкопок тільки кваліфікованим фахівцям (п. 1, 2 ст. 3); контроль за використанням металошукачів та ін. тех. засобів пошуку (п. З ст. 3); запобігання проведенню нелег. розкопок (ч.«а» п. 1 ст. 3). При цьому розкопки визнаються «потенційно руйнівним» методом дослідження, оскільки при такому способі дослідження археол. об'єкт гине як пам'ятка, натомість залишаючись у вигляді окр. матеріальних залишків у музейних або наук, колекціях, а також у вигляді описів, креслень, фотографій, наук, звіту. Пріоритетними видами охорони, таким чином, є створення археол. резервів (п. 2 ст. 2), збереження і консервація об'єктів археол. спадщини «in situ», тобто нерухомо на своєму місці (п. 2 ст. 4; п. 4 ст. 5). Кожна сторона на свій розсуд встановлює і забезпечує механізмами реалізації певний комплекс внутр. заходів охорони і збереження археол. спадщини, яка перебуває під її юрисдикцією. Передбачувані заходи, що підлягають реалізації у внутр. зак-вах країн-учасниць, спрямовані на створення уніфікованого режиму охорони і дослідження археол. спадщини в д-вах, які є членами Ради Європи. Передбачаються заходи міжнародного співробітництва (ст. 12), кожна сторона зобов'язується «інформувати компетентні органи влади тієї держави — учасниці Конвенції, з якої походять знахідки, про будь-які надходження, якщо є підозра, що вони походять або з нелегальних розкопок, або незаконним чином приховані під час офіційних розкопок» (п. 2 ст. 10). Робиться застереження: «ніщо в цій (переглянутій) Конвенції не порушує дво- або багатосторонніх договорів між країнами-учасницями, що вже існують чи будуть укладені, стосовно незаконного обігу предметів, які мають археологічну цінність, або повернення їх законному власникові» (ст. 11). Тобто Є. к. про о. а. с. 1992 (п.) у міждержавних відносинах не зачіпає питань власності щодо елементів археологічної спадщини, навіть незаконно переміщених, а стосується в основному міжнар. співробітництва у цій сфері на рівні взаєм. інформування і залишає широкий простір для застосування норм ін. спеціальних актів.

Нагляд за дотриманням положень Є.к. про о.а.с.1992(п.) доручається комітетові експертів, який створюється Комітетом міністрів Ради Європи відповідно до положень ст. 17 Статуту цієї організації. Комітет експертів періодично звітує Комітетові міністрів про діяльність держав-учасниць у відповідній сфері, про здійснення принципів Є. к. про о. а. с. 1992 (п.), а також про свою власну діяльність, пропонує заходи для реалізації положень Конвенції, дає рекомендації щодо запрошення держав, які не є членами РЄ, приєднатися до неї (ст. 13).

Ратифіковано Україно. Законом № 1369-IV (1369-15) від 10.12.2003.

Підписано РФ 16.01.1992, ратифіковано РФ 12.10.2011

  1. Конвенція про охорону архітектурної спадщини Європи.

Складається з 27 статей. Конвенція трактує архітектурну спадщину як виключно матеріальну. Її норми стосуються нерухомих об'єктів (нерухомості), а такими, згідно зі ст. 1, вважаються: пам'ятки (п. 1), комплекси будівель (п. 2), пам'ятні місця (п. 3), які мають істор., археол., мист., наук., тех. чи соціальну цінність.

Конвенція окреслює мін. вимоги до сторін щодо визначення об'єктів, які підпадають під охорону і складання відповідних списків (ст. 2), внутр. заходи охорони (ст. 3—5, 7, 8), вимоги до їх фінансування (ст. 6). Встановлено також обов'язки сторін застосовувати санкції у разі порушення зак-ва про охорону архітектурної спадщини (ст. 9) і провадити комплексну політику щодо її збереження (ст. 10—13), принцип співробітництва держ. і недержавних структур у цій сфері (ст. 14). Приділено увагу підготовці фахівців, поширенню наук, інформації і підвищенню поінформованості громадськості (ст. 15, 16).

Кожна д-ва на свій розсуд встановлює і реалізує комплекс внутр. заходів охорони та збереження архітектурної спадщини, яка знаходиться під її юрисдикцією. Передбачувані Конвенцією заходи, що підлягають реалізації у внутр. зак-ві держав-учасниць, спрямовані на створення уніфікованого режиму охорони і дослідження архітектурної спадщини в д-вах, що входять до РЄ.

Нагляд за дотриманням положень Конвенції покладено на Комітет експертів, який утворюється Комітетом міністрів РЄ відповідно до положень Статуту РЄ (ст. 17). Комітет експертів періодично доповідає К-тові міністрів про діяльність держав-учасниць у даній сфері, про здійснення принципів Конвенції, а також про свою власну діяльність, пропонує заходи для реалізації положень Конвенції, дає рекомендації щодо запрошення держав, які не є членами РЄ, приєднатися до Конвенції (ст. 20)

Ратифіковано Україною Законом № 165-V (165-16) від 20.09.2006.

Підписано РФ 16.01.1992, ратифіковано РФ 12.10.2011



Законодавство України щодо захисту об’єктів культурної спадщини

Назва

Сфера застосування

1

Конституція України

 

2

Кодекси:

2.1.

Земельний кодекс України

 

(землі історико-культурного призначення)

2.2

Цивільний кодекс України

(ст. 13-2, 343, 346-1.5, 352, 576-4)

2.3

Кодекс України про адміністративні правопорушення

(Гл. 7)

2.4

Кримінальний кодекс України

 

(ст. 193, 201, 298, 438)

3

Закони України:

 

 

3.1

Про охорону культурної спадщини

 

Цей Закон регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь. Об'єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою. Охорона об'єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

3.2

Про охорону археологічної спадщини

Цей Закон    регулює    відносини,   пов'язані   з   охороною археологічної спадщини України -  невід'ємної  частини  культурної спадщини людства,  вразливого і невідновлюваного джерела знань про історичне минуле,  а також визначає права та обов'язки дослідників археологічної спадщини.

3.3.

Про перелік пам’яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації

3.4

Про музеї та музейну справу

Цей Закон регулює суспільні відносини у сфері музейної справи, визначає правові, економічні, соціальні засади створення і діяльності музеїв України та особливості наукового формування, вивчення, обліку, зберігання, охорони і використання Музейного фонду України, його правовий статус.

Цей Закон поширюється на всі види музеїв та заповідників у частині їх музеєфікації, а також обліку, зберігання та використання, охорони, консервації, реставрації музейних предметів, музейних колекцій та предметів музейного значення.

3.5

Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей

Цей Закон   регулює   відносини,   пов'язані   з  вивезенням, ввезенням та поверненням культурних цінностей,  і  спрямований  на охорону  національної культурної спадщини та розвиток міжнародного співробітництва України у сфері культури.  Дія цього Закону не поширюється на сучасні сувенірні  вироби, предмети    культурного    призначення   серійного   та   масового виробництва.

3.6

Про національний архівний фонд та архівні установи

Цей Закон  регулює  відносини,  пов'язані   із   формуванням, обліком,   зберіганням  і  використанням  Національного  архівного фонду, та інші основні питання архівної справи.

3.7

Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України

Закон встановлює основи гуманітарної, соціальної та економічної політики держави Україна стосовно населення тимчасово окупованої території України. 



Підзаконні акти

Найменування

1

Постанова КМУ від 25.08.1998р.№ 1340

Про Порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним

ст. 8.г – вимоги щодо оцінки культурних цінностей, а також предметів релігійного культу.

ст. 9.5, 9.6, 9.7 – розпорядження конфіскованими культурними цінностями.

2

Постанова КМУ від 02.02.2000р.№209

Про затвердження переліку музеїв, в яких зберігаються музейні колекції та музейні предмети, що є державною власністю і належать до державної частини Музейного фонду України

Перелік музеїв, у яких зберігаються музейні колекції та музейні предмети, що є державною власністю і належать до державної частини Музейного фонду України

3

Постанова КМУ від 29.11.2000р.№1766

Про затвердження переліку музеїв, що перебувають у віданні підприємств, установ та організацій, де зберігаються музейні колекції та музейні предмети, що є державною власністю і належать до державної частини Музейного фонду України

Перелік музеїв, що перебувають у віданні підприємств, установ та організацій, в яких зберігаються музейні колекції та музейні предмети, що є державною власністю і належать до державної частини Музейного фонду України

4

Постанова КМУ від 20.07.2000р.№1147

Про затвердження Положення про Музейний фонд України

Положення визначає порядок формування Музейного фонду України, порядок обліку музейних предметів, музейних колекцій, музейних зібрань, забезпечення їх охорони, збереження і використання.

5

Наказ Міністерства культури України від 21.07.2016 № 580

Про затвердження Інструкції з організації обліку музейних предметів. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.08.2016р.№1129/29259

Інструкція визначає порядок та основні вимоги до організації обліку музейних предметів державної частини Музейного фонду України, предметів музейного значення, предметів і матеріалів науково-допоміжного фонду.

6

Постанова КМУ від 20.06.2000р.№984

Про затвердження зразка свідоцтва на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей з території України

7

Наказ Міністерства культури України від 22.04.2002р.№258

Про затвердження Інструкції про порядок оформлення права на вивезення, тимчасове вивезення культурних цінностей та контролю за їх переміщенням через державний кордон України

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09.07.2002р.№571/6859

Інструкція визначає порядок оформлення права на вивезення, тимчасове вивезення культурних цінностей та контролю за їх переміщенням через державний кордон України фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства) та юридичними особами (суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності будь-якої форми власності, державними та громадськими установами, представництвами іноземних компаній, дипломатичними представництвами, міжнародними організаціями тощо).

8

Постанова КМУ від 13.03.2002р.№316

Про затвердження Порядку видачі дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території пам'ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць, а також досліджень решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою на території України

Установлює процедуру видачі дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території пам'ятки, охоронюваній археологічній території, у зонах охорони, в історичних ареалах населених місць, а також досліджень решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою на території України.

9

Постанова КМУ від 28.12.2001р.№1768

Про затвердження Порядку укладення охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини

Порядок укладення охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини та зразок Охоронного договору.

10

Постанова КМУ від 13.03.2002р.№318

Про затвердження Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць

Встановлює Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць.

11

Постанова КМУ від 26.09.2002р.№1447

Про затвердження Методики грошової оцінки пам'яток

Визначає процедури проведення грошової оцінки пам'яток археології, історії, монументального мистецтва, архітектури та містобудування, садово-паркового мистецтва, ландшафтних пам'яток національного та місцевого значення, занесених до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (зокрема, для визначення розміру відшкодування внаслідок заподіяння будь-якої шкоди пам'ятці.

Поширюється на випадки проведення суб'єктами оціночної діяльності грошової оцінки пам'яток та щойно виявлених об'єктів культурної спадщини до вирішення питання про занесення їх до Державного реєстру нерухомих пам'яток України

Не поширюються на визначення вартості рухомих археологічних предметів, творів монументального образотворчого мистецтва та елементів декоративно-прикладного мистецтва, які можна відокремити від пам'ятки без нанесення їй шкоди

Проводиться суб’єктами оціночної діяльності відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

12

Постанова КМУ від 26.09.2003р.№1343

Про затвердження Порядку проведення державної експертизи культурних цінностей та розмірів плати за її проведення

Регулює питання проведення державної експертизи культурних цінностей, заявлених до вивезення, тимчасового вивезення та повернутих в Україну після тимчасового вивезення, а також вилучених митними або правоохоронними органами, конфіскованих за рішенням суду та обернених відповідно до закону в дохід держави.

13

Постанова КМУ від 21.12.2005р.№1255

Про затвердження Порядку передачі наукової документації з дослідження археологічної спадщини

Визначає процедуру передачі археологами, а також підприємствами, закладами, установами та організаціями наукової документації з дослідження археологічної спадщини на території України для постійного зберігання до наукового архіву Інституту археології Національної академії наук.