Інформація про незаконні археологічні розкопки

перелік обʼєктів руйнації памʼяток Криму

Судакська фортеця або середньовічна Солдайя

Судакська фортеця або середньовічна Солдайя є одним із найбільш впізнаваних символів Криму. Сьогодні її асоціюють із генуезцями і їхніми торговельними колоніями в Криму. Такий підхід до історії середньовічного Судака був нав’язаний за радянських часів і відтворюється зараз, щоб приховати іншу важливу частину його історії: візантійську й османську. Для візантійського періоду Солдайя є важливим центром автономної області — турми-феми Херсона, що був центром усіх візантійських володінь у Криму та на Таманському півострові. Крах цієї провінції-феми відкрив шлях до перетворення Солдайї, Готії (друга турма-феми Херсонеса в Гірському Криму) і столичної області Херсакєї в напівнезалежні державні утворення. Це державотворчий транзит нерозривно пов’язаний із Судаком і його археологічною спадщиною. Багато в чому розуміння цього процесу є ключем до того, чому «варварські» правителі з феми Херсонеса відмовлялися від необхідності бути візантійськими чиновниками, задля забезпечення свого права на владу. Турецький період — ще одна прірва в знаннях про Судак, яку створює російська пропаганда. У цей час Судак успадковує свій урбаністичний вигляд від минулих сторіч і, що важливіше, зберігає традиції письмових хронік, видатною й унікальною пам’яткою яких є Судацький сінскріарій (хроніка).

Заснування Судака за Судацьким сінскріарієм датується 212 р. Об’єктивно археологічні розкопки дають можливість говорити про появу тут візантійської фортеці й митного пункту не раніше 2-ї половини VII ст. Місто перетворюється на пустку у 2-ій половині XVII ст. Однак, втрата його квартальної забудови і значне пошкодження оборонних стін відноситься до 1771–1816 рр., коли біля фортеці стояв Кирилівський полк.

До складу Судацької фортеці входять насамперед її оборонні стіни, комплекс Цитаделі, руїни міських кварталів і храмів, храм з аркадою (мечеть, ортодоксальна церква, католицький собор, вірмено-григоріанська церква), ортодоксальна церква 12 апостолів, середньовічний посад, прилеглі до нього могильники, гончарні майстерні, середньовічні терми (лазні), Портовий район, порт і його акваторія.

Руйнування Судацької фортеці можна звести до одного великого блоку — незаконним археологічним «розкопкам». Вони проходили: у 2014–2015 рр. на території житлових кварталів Портового району; у 2016–2019 рр. на території храмового комплексу Портового району; біля фундаментів оборонних мурів між вежами Безіменною і Гварко Бальді у 2017 р.; у 2018 р. на території Цитаделі; у 2018–2019 рр. на території прибережної смуги порту; у 2018–2019 рр. на території аварії корабля «з Y-видними якорями»; у 2019 р. на території корабельного регіонального судна IX–X ст., візантійського судна X–XI ст. 14 серпня 1277 р. пізанської галери.

Найбільш значущим об’єктом, який був зруйнований після початку окупації є храмовий комплекс у Портовому районі. Ця церква мала важливе меморіальне значення для жителів середньовічної Солдайї. У 2019 р. в наосі храму було досліджено ранній склеп, над яким пізніше створили весь сакральний комплекс загалом. У склепі було відкрито безліч переміщених останків, але кістки найпершого нижнього поховання, хоча й були в поганому стані, але зберегли анатомічний характер. Такі комплекси відомі зокрема в Херсонесі й зазвичай пов’язуються із шануванням могили або святого, або місця створених ним чудес. Спорудження храму й раннього склепу датується VIII–XII ст. Церква проіснувала до 1- ї половини XIV ст. У більш пізній час після руйнування храму його територія далі використовувалася, як цвинтар до турецького завоювання Криму.

Найбільш значуща знахідка відбулася під час т.зв. підводних розкопок 2019 р. в прибережній частині середньовічного судацького порту. Це молібдовул (висла свинцева печатка) Григорія — візантійського фіскального (митного) чиновника Сугдеі 1- ї половини Х ст. Подібні знахідки показують те, як по крихтах збирається хроніка соціально-політичної історії Судака.

Головною проблемою «незаконних» розкопок на території Судацької фортеці є брак програми професійної реставрації та мотивації російських археологів зберегти досліджені ними будівельні залишки. Ми навіть не можемо говорити тут про варварство під час знищення збережених підлог і інших елементів оздоблення храмів і будівель. Проблема лежить глибше — досліджені археологами руїни взагалі не зберігаються, як такі. Усе, що не встигли знищити вчені-окупанти, знищується природою й часом. Не стали винятком і стародавні храмові комплекси, присвячені увічненню «святих» чудес, прикладом яких є храмовий комплекс у Портовому районі. Очевидно, що ця церква побудована на «святому» місці. І не буде голослівним сказати, що його історія пов’язана з чудесами на морі (наприклад, порятунку або навернення). Тут потрібно знати одне — ці чудеса належали середньовічним кримцям (як називає християнське населення Судака Судацький Синаксар на початку XIII ст.). Проте окупанти вважають їх чужими собі й своїм уявленням про поневолений ними півострів.

Карта

Відповідальні особи

  • Захаров Віталій Анатолійович - т.зв.. «Музей-заповідник «Судацька фортеця»
  • Гукін Василь Дмитрович - «Державний Ермітаж»

Джерела

  1. Гукин В.Д. Храм XIII - XIV вв. в портовой части Судакской крепости // V Бахчисарайские научные чтения памятни Е.В. Веймарна. Бахчисарай, 7-8 сентября 2017 г. Тезисы докладов и сообщений. - Бахчисарай: ИП Корниенкоо А.А., 2017. - С. 14-16;
  2. Захаров В.А. АРХЕОЛОГИЧЕСКИЕ РАБОТЫ НА ТЕРРИТОРИИ ЦИТАДЕЛИ СУДАКСКОЙ КРЕПОСТИ В 2018 г. // История и археология Крыма. Вып. ХI. Севастополь: Колорит, 2019. С. 103-110;
  3. Гукин В.Д. Результаты археологических исследований экспедиции Государственного Эрмитажа в 2016 году // Археологический сборник. Вып. 42: материалы и исследования по археологии Евразии . Санкт-Петербург: Изд-во Гос. Эрмитажа, 2019. С. 335-353.;
  4. Захаров В.А. ИСТОРИЯ АРХЕОЛОГИЧЕСКИХ ИССЛЕДОВАНИЙ СУДАКСКОЙ КРЕПОСТИ // Актуальные вопросы охраны и использования культурного наследия Крыма: материалы VI Всероссийской научно-практической конференции, Евпатория, 30–31 мая 2019 г. Симферополь: ИТ «АРИАЛ», 2019. С. 104-106.

Додаткові файли

Інформація відсутня