У першій половині XX в. населення України, й Маріуполя в тому числі, зазнало три голодування: 1921-1922, 1932-1933 і 1946-1947 років. Жертвами цього стали мільйони громадян. Найбільш сильним був голод 1932-1933 рр., що переріс у справжній голодомор, пік якого припав на січень-лютий 1933 р. У цей час у Донецькій області голодувало населення 29 районів, 83 населених пунктів. Причинами трагедії українського народу стали заходи радянського керівництва при здійсненні соціально-економічних і політичних перетворень: індустріалізації, колективізації, розкуркулення й жорстоких заходів при проведенні кампанії хлібозаготівель. Трагічні підсумки голодних років не підбито дотепер, оскільки об'єктивні дані відсутні, а підсумки наступного перепису населення фальсифікувалися. Тоталітарний режим, що встановився в СРСР, призвів до численних порушень прав людини в часи "Великого терору” 30-х років XX в. Тисячі громадян безпідставно були оголошені "ворогами народу" і відправлені у в'язниці, концтабори, фізично знищені. Репресій зазнали люди різних національностей, соціальних прошарків, професій. У січні 1934 р. у Маріуполі був організований процес проти викладачів маріупольської радпартшколи. Їм пред'явили звинувачення в утворенні троцькістського буржуазно-націоналістичного угруповання. Були арештовані багато інженерно-технічних працівників і кадрових робітників маріупольських підприємств. В 1937 р. були заарештовані й розстріляні секретарі міського й районного комітетів ВКП(б)В: І.А. Дискантов, Ч.А.Грабовський, П.І. Філатов, С.С. Панасенко; директори заводів: заводу "Азовсталь" – Я. С. Гугель, заводу ім. Ілліча - Н.В. Радін, коксохімзаводу – І.Л.Левін, начальник порту – Гончаров. На згадку про ці події й на знак поваги до безневинно загиблих людей установлений пам'ятник "Жертвам голодомору 1932-1933 рр. і політичних репресій" на перехресті доріг, по яких водили на допит арештованих жителів міста у в'язниці й будинки НКВС. Пам'ятник спорудила міська рада з ініціативи групи "Меморіал" та завдяки допомозі ВАТ "Маркохім", ВАТ "Азовмаш", ВАТ "Азовінтекс", СУ-112, СУ-128, "Донбассталь-Конструкції", НП "Ираклис" і "Сервис-Инвестстрой". Автори пам'ятника: художник А. Пінчуков; архітектори: С. Руденко, К. Окуленко, Ю. Сагіров, В. Земляний.