Інформація про незаконні археологічні розкопки

перелік обʼєктів руйнації памʼяток Криму

Пам’ятка археології «Фортеця Сари-Кермен – порт Авліта»

Пам’ятка археології «Фортеця Сари-Кермен – порт Авліта» або Форт Меншиков розташована в самому центрі Ахтіара-Севастополя.

Авліта – це головний порт князівства Феодоро, морські ворота фортеці Каламіта та закінчення кримської частини Великого шовкового шляху у другій половині XV ст. У турецький час порт Авліта поступово занепадав.

Фортеця Сари-Кермен є супутником порту й була побудована для його оборони. Вона повторила сумну долю порту, вже в середині XVII ст. перетворившись на величні руїни, де запорізькі козаки влаштовували свої табори під час рейдів на Кримське ханство.

Ахтіар-Севастополь у містобудівному значенні фактично є прямим продовженням Авліти. Це особливе для Криму місто. Воно єдине, як каже російський історичний міф, було засноване на повністю порожньому Гераклейському півострові. Цей міф доводить, що ця частина Криму була покинутою з XIV ст., коли гине середньовічний Херсон, і тут «татари лише випасали худобу». Уявна «біла пляма» в заселенні Гераклейського півострову з XIV до XVIII ст., немов дає росіянам моральне право оголосити про «історично-культурну реконкісту» від «татарського панування» та стародавньої історії півострову.

Фортеця Сари-Кермен та порт Авліта були виявлені у 2018 р. під час будівельних робіт у районі Артилерійської бухти, м. Кришталевий та Артилерійського пагорба.

Пам’ятка існувала від ІІІ ст. до н.е. до 20-х рр. ХХ ст. За цей час вона пройшла декілька несхожих етапів. Для елліністичного та римського часу тут відомі залишки припортової інфраструктури, гончарний центр, залишки господарської та, можливо, житлової забудови. У ранньовізантійський період ділянку не було покинуто й тут здійснювалася певна сільськогосподарська діяльність. З XIV ст. пам’ятка функціонує, як фортеця Сари-Кермен. Не пізніше XV ст. до неї додається порт Авліта. На сьогодні на місті гавані виявлено найбільшу кількість археологізованих залишків.

Комплекс фортеці та порту існують до XVII ст. У XVIII ст. згадок про фортецю більше немає, і життя переміщується до Авліти. Гине портова інфраструктура у 1777 р. Її оборонні споруди та внутрішня забудова відновлюються лише у 40-х рр. ХІХ ст. разом із будівництвом Форту Меншиков, який переживає Кримську війну.

У 60–70- роках ХІХ ст. територія порту Авліта та фортеці Сари-Кермен перетворюється на міське сміттєзвалище та обростає приватною міською забудовою Ахтіара-Севастополя.

Руйнування фортеці Сари-Кермен – порту Авліти пов’язане із забудовою Артилерійського пагорба т.зв. «культурним» кластером. На сьогодні незаконні розкопки та знищення пам’ятки важкою будівельною технікою розгорнуто на території близько 10 га. У 2019 – 2020 рр. можна точно сказати, що були знищені східна оборонна стіна турецького часу, торговий майдан під східним схилом Артилерійського пагорбу, майдан у районі поромної переправи, турецький польовий табір 1776 – 1777 рр., два водозбірні колодязі із системою каптажу для поповнення запасів кораблів, дві античні садиби, сільськогосподарський плантаж хори, ділянки з потужним культурним шаром античного, середньовічного та нового часів.

Найбільш значною втратою треба визнати руйнування у 2020 р. оборонного муру порту Авліта турецького часу завдовжки не менше 500 м. Мур був відкритий незаконними археологічними розкопками 2019 р. Його унікальність полягає в тому, що за допомогою природничих методів вдалося порівняно точно провести датування часу будівництва об’єкта – кінець XVII ст. Завдяки наявності зображень синхронної аналогічної турецької фортеці Сейт-аль-Іслам на Нижньому Дону з’явилась можливість провести її фахову консервацію, реставрацію, реконструкцію та музеєфікацію. Значущість відкриття змусила окупаційні «органи охорони культурної спадщини» визнати її об’єктом археологічної спадщини. Проте тиск забудовника, особисто пов’язаного із президентом РФ В. Путіним, призвів до повного знищення об’єкта навіть без урахування вимог російського пам’яткоохоронного законодавства.

Відкриття турецького порту Авліта в центрі Ахтіара-Севастополя повністю перевертає наші знання про історію міста. Та, найголовніше, нещадно руйнує міф про якісь особливі права росіян на місто. Це не «російська Троя», а звичайне колоніальне місто, що збудовано поруч чи на давніх поселеннях «аборигенів». Таке саме місто, що й Сімферополь (Акмеджит), Федосія (Каффа), Євпаторія (Гезльов) та інші.

Проте історія порту Авліта є сумним прикладом та прогнозом на майбутнє для всієї автентичної культурної спадщини Криму: фізичне знищення стародавніх фортець, цвинтарів, портів веде до стирання історичної пам’яті, сприяє спотворенню історії Криму. Як приклад, у підсумку ми маємо «російське місто Севастополь, побудоване на покинутій татарами землі». Чим більше будуть нахабно знищуватись пам’ятки на кшталт Авліти, тим ближче ми підходимо до того моменту, коли проти твердження, що «Крим – це російська земля», «місце російського Афону», де, крім хрещення Русі, не було ніякої значної історії, ми не зможемо висунути жодних матеріальних заперечень.

Карта

Відповідальні особи

  • Турова Наталія Петрівна - т.зв. «ТОВ "Таврійське археологічне товариство"»

Додаткові файли

Інформація відсутня