Середньовічний Солхат – місто, яке в 1444 р. стало першою столицею незалежного Кримського ханства, а до цього мало столичний статус одного з улусів (провінцій) Золотої Орди. Солхат – це головний центр золотоординської складової культурної спадщини Криму. Історія Солхату пов’язана з його статусом столиці й останнього пункту ординської і кримської частини Великого Шовкового шляху. 
Мандрівник Евлія Челебі пов'язує будівництво текіє, яке передувало мечеті Куршун-Джамі, з ім'ям Бай Бугли-хатун. Але за часом відносить його до правління котрогось із синів Тахір-бей-хана і точною хронологічною характеристикою не супроводжує.
Про мечеть, яка виникла пізніше на місці текіє,  він писав: «Побудував будівлю цього храму з Божою допомогою шейх на ім'я Алі, Алі ель-Бекрі, нехай освятить Бог сузір'я, що його заступає. Було це року вісімсот двадцять п'ятому (= 1421/22 рр.), у дні місяця джумада уль-ахыра». Саму споруду відомий мандрівник вважав гідною бути великою соборною мечеттю. 
Перші ґрунтовні спроби вивчення та організації охорони пам'ятки було здійснено у другій половині 20-х рр. ХХ ст. Археологічні дослідження пам'ятки було розпочато у 1984 р. Золотоординською (Старокримською) експедицією Державного Ермітажу під керівництвом Марка Крамаровського. Тоді, як і сьогодні, ґрунтовні консерваційні роботи на пам’ятці після розкопок не проводилися, що призвело до значних руйнацій. 
На території Куршум-Джамі влітку  2021 року проводилися незаконні розкопки тією ж експедицією Державного Ермітажу на чолі із Марком Крамаровським. Метою розкопок було розчищення головного входу і двох приміщень, які були пізніше прибудовані вже до зруйнованої мечеті. Скоріш за все, ці прибудови виконували функцію майстерень коваля. На фрагментах стін  залишились сліди сажі від плавки металу.
На сьогодні портал в мечеть зруйнований, а ґрунт і каміння з нього вже розібрані, чим розкрито вхід до мечеті. До речі, такі роботи й раніше проводилися кримською археологічною експедицією у 1978–1984 рр. Портал цей також відкривався та досліджувався. Але потім був засипаний ґрунтом і камінням. Зараз він фактично розкривається повторно. Під час археологічних робіт було виявлено елементи сельджукського орнаменту. Один із фрагментів знаходиться на підлозі розкопаного підсобного приміщення. Ті предмети побуту, які були виявлені тут під час розкриття входу в мечеть, зараз передаються в створений окупаційною владою т. зв. «Музей історії та археології», що знаходиться в Старому Криму на вул. Поліни Осипенко. По завершенню робіт планується археологічна консервація камінням і ґрунтом, як і у випадку із дюрбе Інджи-Бек-Хатун. Знімати ґрунт всередині приміщення мечеті, за словами учасників розкопок, не планується через загрозу обвалення стін. 
Основну загрозу спадщині Солхату несе відсутність повноцінної консервації і реставрації розкопаних об’єктів, починаючи з 80-х рр. минулого століття. Це неминуче призводить до втрати пам’яток золотоординського часу і визначного шару культурної спадщини. Відповідальність за знищення пам’яток лежить повністю на дослідниках, які ведуть розкопки там, де немає можливості проводити наукову консервацію. 

Публікація підготовлена в партнерстві з громадською організацією “CrimeaSOS”