Інформація про незаконні археологічні розкопки

перелік обʼєктів руйнації памʼяток Криму

Мангуп-Кале

Мангуп-Кале — це матеріальна пам’ять про самостійний Крим. Ця, майже забута зараз ідея, розвивалася за часів напівдиких пізніх скіфів, племен аланів і готів, до Кримського ханства. І держава Феодоро, столицею якої був Мангуп, — важлива її частина. На жаль, російський історичний міф відкидає цю частину історичної реальності, зводячи Мангуп виключно до «останнього оплоту Візантії в Криму» або, простіше кажучи, «печерного» міста.

Мангуп-Кале розташоване на вершині гори Баба-Даг і домінує над навколишніми долинами. Але неправильно зводити стародавнє місто виключно до тієї забудови, що розташовується на плато всередині його оборонних стін. Адже Мангуп - це цілісний історичний ландшафт із посадом Варзари, церквами й могильниками на його схилах, турецьким осадним табором 1475 р.

Після Херсонеса й Боспора-Керчі Мангуп є рекордсменом за тривалістю свого «життя». Воно було засноване у середині III ст. До VI ст. стає відомим, як повноцінне місто Дорі або Доріс, столиця готів-федератів. Гине воно наприкінці XVIII ст., уже під час Російської імперії, коли через конфлікт з поміщиком через землі напівпокинутої фортеці, її залишає остання громада кримських караїмів і переселяється на Чуфут-Кале.

До складу пам’ятки археології Мангупа входять оборонні мури на плато гори, чотири осередки квартальної міської забудови (на м.Тешклі-Бурун, у верхів’ях балок Капу-Дере, Гамам-Дере й Табана-Дере), храми, мечеті, кілька «печерних» монастирів (північний, південний і на краю м. Тешклі-Бурун), Велика базиліка (свого часу кафедральний храм Готської єпархії) синагога-кенасса, міква (в юдаїзмі водний резервуар для обмивання з метою очищення), християнські, мусульманські і кримськокараїмські некрополі й цілий комплекс пам’яток епохи держави Феодоро. Це Октагон, капела й усипальниця володарів Феодоро, Цитадель із Донжоном на м.Тешклі-Бурун і Палац 1425 р. Поза територією плато розташовані ранньосередньовічні могильники: Алмалик, Південний-1 і -2, хрестоподібний храм із некрополем, турецький табір 1475 року й мусульманський некрополь на г.Мєзарлик, двунефний храм і середньовічне поселення (історичні Варзари, посад Мангупа на околиці сучасного с.Ходжа-Сала) і юстініанівський оборонний мур («довгі стіни») у Каралезькій долині.

Відверто кажучи, на сьогодні Мангуп перебуває на периферії інтересів окупаційної адміністрації Криму. Тому, не дивлячись на значущість пам’ятки для археології та історії Криму, його незаконні розкопки можна назвати локальними й обмеженими за площею. Протягом 2014–2021 рр. досліджувалися: Палац 1425 р. (2014–2021 рр.), церква «2015 р.» (2015–2017 рр.), церква «1967 р.» (2018 р.), церква «1968 р.» (2019 р.), церква Св. Георгія (2015–2016 рр.), Південна базиліка (2016 р.), Алмаликський (2019 р.) і Південний-2 (2018 р.) могильники, а також оборонна стіна А-Х (2020–2021 рр.). Привертає до себе увагу особлива зосередженість незаконних розкопок саме на християнських храмових комплексах, зокрема вже раніше повністю досліджених (церкви «1967 р.» і «1968 р.», Південна базиліка).

Безумовно, найбільш значущим об’єктом незаконних розкопок на Мангупі є Палац 1425 р. У Криму палаци суверенних правителів мають бути широко представленим явищем, але вони вкрай маловідомі: Хансарай, як політичний центр Кримського ханства, і Палац 1425 р., як політичний центр Феодоро. Зазвичай, не можливо порівнювати руїни мангупського палацу й архітектуру Хансараю. Однак це не повинно зводити нанівець цінність цієї пам’ятки. Тим більше, що повного розуміння її меж та планування немає й до сьогодні. Хоча роботи 2014–2021 рр. намагалися розв’язати питання пошуку контурів палацового комплексу, проте визнати їх успішними не можна.

До найбільш яскравих знахідок належать «латинські» артефакти: сабатон (елемент пластинчастого обладунку, призначений для захисту стопи) й енколпіон (двостулковий хрест) католицького вигляду. Ці предмети є яскравим свідченням подій облоги Мангупа в 1425 р. турецькою армією Гедік Ахмед-паши й участі в ній на боці Феодоро їх недавніх заклятих ворогів — генуезців із південнобережних колоній Республіки Генуї. Особливо цікаво, що дві латинські знахідки з усіх трьох відомих на сьогодні відбулися на території Палацу, святині будь-якої держави. Третій найяскравіший артефакт, знайдений за часів окупації на Мангупі — це кістяна іконка кінця XIII — початку XIV ст. з апостолом св. Іоанном Богословом. Подібні раритети вже самі по собі мають художню цінність, як рідкісні пам’ятки образотворчого мистецтва. А факт виявлення іконки на Мангупі, крім усього іншого, перевертає сучасні знання про те, що життя на території міста в XIII ст. і першій половині XIV ст. не було.

Головна загроза археологічній спадщині Мангупа дещо відрізняється від тої, що можна побачити під час будівництва автомобільної дороги Керч-Севастополь або під час знищення Хансараю й Херсонеса. Яскравим прикладом цього є Палац 1425 р. Такі ж принципи й підходи до знищення Мангупа в менших або злегка змінених масштабах проявляються на інших його об’єктах. Цю загрозу можна сформулювати так: після незаконних археологічних робіт від культурної спадщини Мангупа залишається гола й порожня скеля. У цьому відношенні «вивчення» пам’ятки нагадує розкопки «під знесення» на новобудовах .

Під час розкопок «археологи» шар за шаром знімають різночасові культурні горизонти. На території Палацу 1425 р. вони не зупиняються й перед знищенням важливих архітектурних складових пам’ятки: вимощені кам’яними плитами майдани і вулиці йдуть під знесення. Це пояснюється необхідністю «досліджувати» культурний шар під ними. Однак, не маючи здатність використовувати технології консервації та реставрації стародавніх вулиць та майданів, усе закінчується банальною втратою важливих складових частин пам’ятки. Замість мережі вулиць і площ навколо руїн резиденції правителів Феодоро після таких робіт залишається гола скеля. Пам’ятка втрачає зв’язок із рештою міста — воно втрачає свою невід’ємну складову.

Після археологів, які залишають недоторканими руїновані стіни, приходять сніг, дощ, вітер і туристи-вандали. Реставрація й консервація розкопаних кладок не проводиться й пам’ять про правителів Феодоро тане з кожним днем: вітер зі снігом вимивають вапняковий будівельний розчин, що зв’язує каміння стіни, мороз руйнує структуру каменю,а туристи-вандали з незрозумілих причин епізодично свідомо розвалюють і розтягують стіни.

Також розкопки під час окупації самі по собі переформатують історичний ландшафт Мангупа. Втрачаючи культурний шар і залишки пам’яток, як таких, від спадщини стародавнього міста залишається тільки те, що про нього напишуть археологи в наукових виданнях. Але перекіс у дослідженні церков, який спостерігається з 2014 р. і який не був властивий програмі розкопок Мангупа в 1967–2013 рр., у нарративному плані робить зі стародавнього міста «православну твердиню». Стирається реальна пам’ять та історія про черкеських правителів Феодоро, колишніх головних і найближчих союзників Кримського ханства в XV ст. Викреслюється мусульманський і кримськокараїмський шар спадщини Мангупа. Відсутність консервації та реставрації археологічних об’єктів, нарівні з незаконними археологічними розкопками, як такими, поглибленим дослідженням нескінченного числа церков є двома складниками прихованої цілеспрямованої політики знищення «неросійського» минулого Криму російськими окупантами.

Фортеця Чембало – одна з візитівок Криму. Розташована вона у Балаклаві, і найбільш монументальні руїни її належать до періоду існування генуезької колонії в XIV – XV ст.

Проте, як і скрізь у Південно-Західному Криму, історія укріплення і власне міста починається в ранньому середньовіччі з будівництва тут візантійської фортеці. Сьогодні не можна бути повністю впевненим, але, найімовірніше, остання входила до складу Інкерманської області країни Дорі кримських готів. Вочевидь, що її головна воєнна функція була пов’язана не з пануванням над навколишніми територіями або з прикордонною функцією, а із забезпеченням безпеки морського судноплавства.

Хоча існувала фортеця протягом XIV - XV ст., перші згадки про споруди на цьому місті відносяться до VI ст. У 1345 р. починається будівництво, власне, генуезького замку на г.Кастрон. Але через чотири століття (наприкінці XVIII – початку XIX) місто і фортеця Чембало-Балаклава занепадають. Тоді місто, що знелюдніло через виведення турецького гарнізону, депортації урумов, ромеїв, вірмен російськими військами, починають освоювати російські переселенці.

До складу пам’ятки входять укріплення та міська житлова забудова, розташовані на г.Кастрон: т.зв. цитадель і бург з руїнами замків, веж, донжонів, оборонними мурами, ровом і валом, церквами, монастирями, цвинтарями та житловими садибами. Друга частина пам’ятки знаходиться під сучасною забудовою старої частини Балаклави – це т.зв. антибург або неукріплені оборонним муром квартали негенуезької частини населення Чембало.

Сучасна фортеця Чембало зазнає незаконних археологічних розкопок впродовж 2014 – 2021 рр. Тут нелегально працює експедиція Ермітажу. У цей період роботи велися на території Верхнього міста (Св. Миколи) (2017 – 2019 рр.) і Нижнього міста (Св. Георгія( (2014 – 2021 рр.). Зокрема, незаконно розкопувалися храм № 5 (2014 – 2016 рр.) та його округа (2015 – 2019 рр.), вежа № 5 Верхнього міста (2017 р.) та консульська церква Консульського замку св. Георгія (2021 р.). Незаконні розкопки Чембало мають науковий характер. Проте вони здійснюються без належної консервації, що становить загрозу збереженню культурної спадщини стародавнього міста Чембало-Балаклави . Також неконтрольоване функціонування сучасної забудови старої частини Балаклави на наб. Назукіна, вул. Каліча, Рубцова, Кірова, Баштової планомірно знищує антибург Чембало . Тут у 2019 р. в районі вулиць Кірова – Баштова було незаконно розкопано під час «охоронних» досліджень «під знесення» некрополь XIII – XIV ст.

Карта

Відповідальні особи

  • Герцен Олександр Германович - т.зв. «Кримский федеральний університет ім. В. І. Вернадьского»

Джерела

  1. ГЕРЦЕН А.Г., НАУМЕНКО В.Е., ДУШЕНКО А.А. ОСНОВНЫЕ ИТОГИ И ПЕРСПЕКТИВЫ ИССЛЕДОВАНИЙ КНЯЖЕСКОГО ДВОРЦА МАНГУПСКОГО ГОРОДИЩА XX Боспорские чтения. Боспор Киммерийский и варварский мир в период античности и средневековья. Основные итоги и перспективы исследований. Материалы международной научной конференции. Симферополь, Керчь: ИП Слынько Г.И., 2019. С. 139-148;
  2. НАУМЕНКО В.Е., ДУШЕНКО А.А. КНЯЖЕСКИЙ ДВОРЕЦ МАНГУПСКОГО ГОРОДИЩА: ПОМЕЩЕНИЕ H ЮЖНОГО УЧАСТКА КОМПЛЕКСА (по материалам коллекции Р. Х. Лепера Государственного Эрмитажа и современных археологических исследований) // МАИЭТ. Выпуск XXII. Симферополь: ООО «Антиква», 2017. C. 187-239;
  3. НАУМЕНКО В.Е., ДУШЕНКО А.А. УНИКАЛЬНАЯ ВИЗАНТИЙСКАЯ КОСТЯНАЯ ИКОНКА ИЗ РАСКОПОК МАНГУПСКОГО ГОРОДИЩА // МАИЭТ. Выпуск XXIV. Симферополь: Соло-Рич, 2019. C. 217-249;
  4. Душенко А.А. НУМИЗМАТИЧЕСКИЙ КОМПЛЕКС МАНГУПСКОГО КНЯЖЕСКОГО ДВОРЦА (раскопки 2006-2018 гг.): статистический обзор // ΧΕΡΣΩΝΟΣ ΘΕΜΑΤΑ: империя и полис. XII Международный Византийский Семинар (Севастополь – Балаклава, 25–29 мая 2020 г.). Материалы научной конференции. Симферополь: Колорит, 2020. С. 91-98;
  5. ГЕРЦЕН А.Г., НАУМЕНКО В.Е., ДУШЕНКО А.А. КНЯЖЕСКИЙ ДВОРЕЦ МАНГУПСКОГО ГОРОДИЩА. СТРАТИГРАФИЯ УЧАСТКА ИССЛЕДОВАНИЙ 2006-2017 ГГ. (предварительное сообщение) // ΧΕΡΣΩΝΟΣ ΘΕΜΑΤΑ: империя и полис. X Международный Византийский Семинар (Севастополь – Балаклава 28 мая – 1 июня 2018 г.). Материалы научной конференции. Севастополь, Симферополь: Колорит, 2018. С. 53-58;
  6. Герцен А. Г., Науменко В. Е., Шведчикова Т. Ю. Население Дороса-Феодоро по результатам комплексного археолого-антропологического анализа некрополей Мангупского городища (IV–XVII вв.). Москва, Санкт-Петербург: Нестор-История, 2017. 272 с.;
  7. Герцен А.Г., Науменко В.Е. НОВЫЕ СРЕДНЕВЕКОВЫЕ ПАМЯТНИКИ ОКРУГИ МАНГУПСКОГО ГОРОДИЩА (ЮГО-ЗАПАДНЫЙ КРЫМ): ПО МАТЕРИАЛАМ КОМПЛЕКСНЫХ АРХЕОЛОГИЧЕСКИХ И ГЕОФИЗИЧЕСКИХ ИССЛЕДОВАНИЙ 2015-2017 гг. // Актуальные проблемы междисциплинарных исследований в изучении истории, культуры и экономики Крыма : материалы всероссийской научнопрактической конференции. Симферополь : ИТ «АРИАЛ», 2017. С. 48-56;
  8. ГЕРЦЕН А.Г., НАУМЕНКО В.Е. ЦЕРКОВЬ СВЯТОГО ГЕОРГИЯ МАНГУПСКОГО ГОРОДИЩА. ОБЩИЕ ИТОГИ АРХЕОЛОГИЧЕСКИХ ИССЛЕДОВАНИЙ 2015–2016 ГГ. // Археология античного и средневекового города: сборник статей в честь Станислава Григорьевича Рыжова. Севастополь, Калининград: РОСТ-ДОАФК, 2018. С. 12-44;
  9. Герцен А.Г., Науменко В.Е., Душенко А.А., Иожица Д.В. КНЯЖЕСКИЙ ДВОРЕЦ МАНГУПСКОГО ГОРОДИЩА. ПРОБЛЕМЫ АРХИТЕКТУРНО-АРХЕОЛОГИЧЕСКОЙ РЕКОНСТРУКЦИИ ПАМЯТНИКА // Актуальные вопросы охраны и использования культурного наследия Крыма: материалы VI Всероссийской научно-практической конференции, Евпатория, 30–31 мая 2019 г. Симферополь: ИТ «АРИАЛ», 2019. С. 60-70;
  10. НАУМЕНКО В.Е., ГЕРЦЕН А.Г., ИОЖИЦА Д.В. ОСНОВНЫЕ ЭТАПЫ ИСТОРИИ ХРИСТИАНСКОЙ ОБЩИНЫ МАНГУПА. НОВЫЕ МАТЕРИАЛЫ ИСТОРИЧЕСКИХ И АРХИТЕКТУРНО АРХЕОЛОГИЧЕСКИХ ИССЛЕДОВАНИЙ // XXII Боспорские чтения. Боспор Киммерийский и варварский мир в период античности и средневековья. Новые открытия, новые проекты. Материалы международной научной конференции. Симферополь-Керчь: ИП Кифниди Георгий Иванович, 2021. С. 278-289;
  11. НАУМЕНКО В.Е. НЕКОТОРЫЕ ОБЩИЕ ПРОБЛЕМЫ ДАТИРОВКИ ПАМЯТНИКОВ ВИЗАНТИЙСКОГО ПРИКЛАДНОГО ИСКУССТВА С ПОМОЩЬЮ МЕТОДОВ АРХЕОЛОГИИ И ИСКУССТВОВЕДЕНИЯ (НА ПРИМЕРЕ ИКОНКИ СВ. ИОАННА БОГОСЛОВА ИЗ РАСКОПОК МАНГУПА) // XXI Боспорские чтения. Боспор Киммерийский и варварский мир в период античности и средневековья. Объекты искусства в археологическом контексте. Симферополь, Керчь: ИП Кифниди Георгий Иванович, 2020. С. 262-272.;
  12. ГАНЦЕВ В.К. СРЕДНЕВЕКОВЫЕ ПРЯСЛИЦА ИЗ РАСКОПОК МАНГУПСКОГО КНЯЖЕСКОГО ДВОРЦА (предварительное сообщение) // XXII Боспорские чтения. Боспор Киммерийский и варварский мир в период античности и средневековья. Новые открытия, новые проекты. Материалы международной научной конференции. Симферополь-Керчь: ИП Кифниди Георгий Иванович, 2021. С. 86-95;
  13. Герцен А.Г., Науменко В.Е., Душенко А.А., Ганцев В.К., Иожица Д.В., Набоков А.И. РАСКОПКИ МАНГУПСКОГО ГОРОДИЩА: ДВОРЕЦ, «ЦЕРКОВЬ 1968 Г.», АЛМАЛЫКСКИЙ МОГИЛЬНИК // История и археология Крыма. Вып. ХIII. Севастополь: Колорит, 2020. С. 111-128;
  14. Ганцев В.К. РОТАЦИОННЫЕ ЖЕРНОВА IX–XI вв. ИЗ РАСКОПОК МАНГУПСКОГО КНЯЖЕСКОГО ДВОРЦА // Вестник ВолГУ. Серия 4, История. Регионоведение. Международные отношения. 2020. Т. 25. № 6. С. 131-141;
  15. Науменко В.Е. «ЛАТИНЯНЕ» НА МАНГУПЕ. УНИКАЛЬНЫЙ ЗАПАДНОЕВРОПЕЙСКИЙ КРЕСТ-ЭНКОЛПИОН ИЗ РАСКОПОК КНЯЖЕСКОГО ДВОРЦА МАНГУПСКОГО ГОРОДИЩА: ПРОБЛЕМЫ АТРИБУЦИИ И ДАТИРОВКИ // Вестник ВолГУ. Серия 4, История. Регионоведение. Международные отношения. 2020. Т. 25. № 6. С. 100-115.

Додаткові файли

Інформація відсутня