Інформація про незаконні археологічні розкопки

перелік обʼєктів руйнації памʼяток Криму

Хора Херсонесу Таврійського

Хора Херсонесу Таврійського – частина єдиної пам’ятки, що внесена у список Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, розташованої у Криму. Вона є матеріальним втіленням сили та торжества античної демократичної держави Херсонеса. Того, що об’єднання вільних громадян може тріумфувати над навколишніми варварами, тиранами й царями. Хора Херсонеса має універсальне культурне значення для всієї Античної цивілізації. Саме тут зберіглася система розмежування землі та сільських садиб, яка була поширена повсюди в Середземномор’ї.

Час розмежування хори Херсонесу датується IV ст. до н.е. – це сталося практично одразу після заснування міста в 422 – 421 рр. до н.е. За час існування хора пройшла кілька етапів свого формування. Її найвищий розквіт можна віднести до III ст. до н.е. Проіснувала хора, як система сільськогосподарської організації на Гераклейському півострові, мінімум до середини Х ст. До складу хори Херсонеса Таврійського входить 408 ділянок розміром 17,6–26,4 га кожний. Вони складаються з 4–6 рівних за площею клерів (наділів), які, як передбачається, могли належати окремим громадянам полісу. Найчастіше ділянки мають одну садибу, іноді дві. У низці випадків садиби перетворювалися на невеликі укріплені містечка з регулярним плануванням. Наприклад, Страбонів Херсонес на перешийку Маячного півострова чи поселення в балці Бермана. У певний момент (після тотального руйнування III ст. до н.е.) садиби набувають рис не тільки центрів перероблення та зберігання сільськогосподарської продукції (наприклад, виробництва вина), а отримують і оборонні функції. Будуються нові та зміцнюються старі вежі садиб. Деякі перетворюються на військові форти: садиба ділянки 402 стає місцем дислокації римських військ. На території хори, крім садиб, доріг, огорож та слідів сільськогосподарського освоєння, розташовані сакральні комплекси, різночасові могильники, кургани, водозбірні та водогенераційні системи, монастирі, каменоломні та поселення варварів – автохтонного населення Гераклейського півострова таврів.

Говорячи про опис порушень, які фіксувалися на хорі Херсонесу Таврійського у 2014–2021 рр., насамперед треба визнати, що ми не можемо навіть оцінити приблизний рівень пошкодження пам’ятки, що є об’єктом Всесвітньої спадщини. І така ситуація буде зберігатися аж до часу деокупації. Бурхливе зростання м. Ак’яра-Севастополя, спровоковане переселенською політикою окупантів, призвело до неконтрольованої забудови Гераклейського півострова , як багатоповерховим житловим будівництвом, так і приватними будинками в колишніх садівничих кооперативах.

Історія та культурна спадщина демократичного полісу й раніше не були особливою цінністю для населення головної російсько-радянської військово-морської бази на Чорному морі. А після 2014 р. ситуація ускладнилася тим, що для сучасних російських переселенців-колоністів, носіїв авторитарного та імперіалістичного світогляду, пам’ятки незалежного демократичного державного будівництва на території Криму та Ак’яра-Севастополя є ідейно ворожими. Так чи інакше, ми впевнено можемо говорити, що руйнування на ділянках 9 (2019 р.), 50 (2019 р.), 82–83 (2019 р.), 86 (2015 р.), 107 (2018 р.), 130 (2015 р.), 148 (2015 р.), 197 (2015 р.), 199 разом із садибою (2019 р.), 221 (2015 р.), 242 (2015 р.), 262 (2015 р.), 268 (2017 – 2018 рр.) 301 (2015 р.), 328 (2015 р.), 343 (2015 р.) були незначними та обмежилися незаконними розвідками з обмеженим шурфуванням . Широкомасштабні незаконні розкопки наукового характеру велися на території печерно-наземного монастирського комплексу на м. Виноградний у 2014 р., Страбонового Херсонесу у 2015 – 2016 рр. (північна та центральна частини укріпленого поселення з житловою, господарською забудовою та оборонними спорудами елліністичного та римського часу), садиби ділянки 320 у 2015 – 2017 рр. (оборонна вежа, кругла споруда та сміттєзвалище середини II – перетину II/I ст. до н.е.), садиби ділянки 337 у 2014 р. (оборонна вежа, кінець I – початок II ст., з пізніми матеріалами XIII – XV ст.), укріпленого поселення ділянки 347 у балці Бермана у 2014 – 2017 рр. (оборонні споруди, тарапани, житлова та господарська забудова від елліністичного до середньовічного часу).

Новозабудовні роботи супроводжувалися незаконними розкопками «під знесення» . Вони відбувалися під час спорудження «кадетського» училища на південно-західному березі Стрілецької бухти у 2014 – 2015 рр., автомобільної розв’язки «Фіолентівське кільце» на Камишівському шосе у 2015 – 2018 рр., фондосховища Херсонеського музею-заповідника у 2018 р., онкологічного диспансеру у 2018, 2020 – 2021 рр. Будівництво корпусів «кадетського» училища призвело до знищення гончарного центру останніх десятиліть IV – першої третини III ст. до н.е. на ділянці 82. Задля будівництва «Фіолентівського кільця» було знищено північну частину садиби ділянки 178 кінця IV – третьої чверті III ст. до н.е. Спорудження Фондосховищ Херсонеса було спроєктовано в центрі археологічного парку, що входить до території об’єкта ЮНЕСКО. Унаслідок були знищені або пошкодженні огорожі, плантаж, стародавні дороги ділянок 4–7, 9–12, садиби на ділянках 9 і 12. Забудова онкологічного диспансеру знищила великі ділянки планування клерів і виноградного плантажу, ранньосередньовічне поселення на ділянках 175 і 198.

Найбільш яскравим прикладом знищення хори Херсонеса є садиба ділянки 178. Раніше вона відома не була , що робить її руйнування найбільш чутливим і значним.

Головна аргументація, яку використовують російські археологи, полягає в тому, що об’єкти, які незаконно вивчаються, сильно пошкоджені під час Кримської війни, Другої світової війни та радянського освоєння міста. Таку ж позицію зайняли археологи, окупаційні т.зв. «органи охорони культурної спадщини» й щодо садиби ділянки 178. Однак результати незаконних розкопок, що публікуються, вказують на численні уламки битих амфор і чорнолакового столового посуду. Також чудово зберіглося мощення доріг, плантажні стінки. Це все зводить нанівець усі «докази» про сучасне пошкодження пам’ятки. І, відповідно, вимагає перенесення в конкретному випадку транспортної розв’язки на 10–15 м убік. Цього, звісно, зроблено не було.

З іншої сторони, російські археологи допускають грубі порушення в методиці ведення робіт та виявляють неіснуючі об’єкти. Так, у 2019 р. на перешийку між бухтами Стрілецька та Кругла на ділянках 82 та 83 було виявлено «культурний шар» поселення римського часу. Роботи проводилися Херсонеським музеєм-заповідником спільно з афільованими приватними структурами без відкритого листа окупаційного зразка. Вже після повторних перевірочних робіт незалежними фахівцями окупаційної адміністрації стало зрозуміло, що цих пам’яток не існує.

Загальний науковий та методичний рівень незаконних розкопок хори Херсонесу Таврійського катастрофічно знизився. Матеріали, що публікуються, рясніють свідченням того, що об’єкти копаються «під концепцію» того чи іншого дослідника . У підсумку в елліністичних шарах III чи II ст. до н.е. можуть траплятися знахідки середньовічного часу. Ба більше, складається враження, що середньовічний період існування садиб хори Херсонеса Таврійського не цікавить російських археологів і наукові колективи «полюють» на античність. Це веде до знищення середньовічних і, особливо, пізньосередньовічних шарів пам’яток і панування застарілого погляду на те що, що хора загинула в середині Х ст., а не, наприклад, у XIII ст. або ж у XIV – XV ст.

Також треба зазначити, що межі ділянок хори, що збереглися й охороняються окупаційною адміністрацією, постійно зменшуються . За понад 7 років неможливо знайти жодного випадку переведення нововиявленого об’єкта в заповідний статус. Причиною є система організації окупантами пам’яткоохоронної діяльності. Перевірку наявності/відсутності пам’яток археології на новобудовах та особистих ділянках населення м. Ак’яра-Севастополя поставлено на конвеєр. Тут головним є кількість виданих погоджень, а не їхня якість (наприклад, у 2018 р. однією лише приватною компанією було обстежено 90 ділянок, на яких було відкрито всього 2 пам’ятки археології).

Карта

Відповідальні особи

  • Аржанов Олексій Юрійович - т.зв. «Національний заповідник "Херсонес Таврійський"»
  • Ковалевська Людмила Олександрівна - т.зв. «Національний заповідник "Херсонес Таврійський"»

Джерела

  1. Аржанов А.Ю. ПРОСТРАНСТВЕННАЯ ОРГАНИЗАЦИЯ СРЕДНЕВЕКОВЫХ ПОСЕЛЕНИЙ ГЕРАКЛЕЙСКОГО ПОЛУОСТРОВА // ΧΕΡΣΩΝΟΣ ΘΕΜΑΤΑ: империя и полис. XII Международный Византийский Семинар (Севастополь – Балаклава, 25–29 мая 2020 г.). Материалы научной конференции. Симферополь: Колорит, 2020. С. 47-52;
  2. Аржанов А.Ю. СРЕДНЕВЕКОВЫЕ СКАЛЬНЫЕ ВИНОДЕЛЬНИ ГЕРАКЛЕЙСКОГО ПОЛУОСТРОВА // ΧΕΡΣΩΝΟΣ ΘΕΜΑΤΑ: империя и полис. XI Международный Византийский Семинар (Севастополь – Балаклава 3–7 июня 2019 г.). Материалы научной конференции. Симферополь: Колорит, 2019. С. 39-46;
  3. Тюрин М.И. РАСКОПКИ АНТИЧНОЙ УСАДЬБЫ ДРЕВНЕГО ЗЕМЕЛЬНОГО УЧАСТКА 320 НА ГЕРАКЛЕЙСКОМ ПОЛУОСТРОВЕ В 2016 − 2017 гг. // История и археология Крыма. Вып. VIII. Севастополь: Колорит, 2018. С. 133-136.;
  4. Ковалевская Л.А. Исследования на территории сельской усадьбы земельного надела 337 в г. Севастополь // Археологические открытия 2014 года. М.: Институт археологии РАН, 2016. С. 251-253;
  5. Ковалевская Л.А. ХЕРСОНЕС ТАВРИЧЕСКИЙ И ЕГО ХОРА В I В. Н.Э. (по результатам археологических раскопок последних лет) // Труды V (XXI) Всероссийского археологического съезда в Барнауле – Белокурихе. Барнаул : Изд-во Алт. ун-та, 2017. С. 77-80.

Додаткові файли

Інформація відсутня