Качі-Кальєне
Качі-Кальєне (на сьогодні, спотворено, як «Кальон») є одним із «забутих» середньовічних міст та фортець Південно-Західного Криму. Він вважається т.зв. «печерним» монастирем, хоча на місці пам’ятки було засновано місто з потужними оборонними стінами близько VI ст. Це було одне з провінційних міст країни Дорі кримських готів, а згодом Кирк-Єрського бейлику (князівства).
Мінімум із XVI ст. Кальєне переживає своє друге народження. Містечко стає особливо важливим для системи дипломатичної служби Кримського ханства та Хансарая. У Кальєне розташовувалось більшість посольств християнських країн у Кримському ханстві, звідки вони вирушають на прийоми до хана в Бахчисарай.
Середньовічне місто Кальєне засноване близько VI ст., можливо, у VII ст. Вигляд середньовічного міста зі щільною міською забудовою всередині оборонних мурів пам’ятка мала у VI/VII – XV ст. З кінця XV ст. до другої половини XVI ст., найімовірніше, місто занепало й було залишене.
З другої половини XVI ст. місто знову заселяється переселенцями-урумами з Мангупського кадилика османських володінь у Криму. Воно проіснувало до 1777 р. – депортації урумів і ромеїв із Криму Суворовим.
До складу Качі-Кальєне входять руїни оборонних мурів зовнішньої лінії оборони та цитаделі між 3-м та 4-м гротами, руїни міської забудови, «печерні» храми, «печерні» культові та господарські споруди, християнські некрополі.
У 2016 р. на території стародавнього міста були проведені незаконні археологічні шурфування. Жодних фундаментальних наукових завдань ці локальні роботи вирішити не змогли. Не започаткували вони й систематичне дослідження пам’ятки. Фактично у 2016 р. археологічна спадщина Качі-Кальєна була «легально» пошкоджена. Після цього пам’ятка й далі перебуває на узбіччі наукових інтересів російської археології.
Джерела
- Д. Я. Вортман. Качі-Кальон // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020.
- Веймарн Е. В. От кого могли защищать готов в Крыму «Длинные стены» Прокопия // Античная древность и средние века. Античные традиции и византийские реалии: Сборник научных трудов., Екатеринбург: УрФУ, 1980., Т. 17., С. 19-33.;