Дача Стамболі з'явилася у м. Феодосії у 1914 році. Три роки вона знаходилася у володінні тютюнового фабриканта Йосипа Стамболі. За наявними даними, автор комплексу садиби точно не відомий: ним міг бути спеціально запрошений з Австрії архітектор Отто Вагнер або ж петербурзький архітектор Оскар Емільйович Вегенер. Після більшовицького перевороту 1917 року і захоплення Криму, у будівлі деякий час розміщувалась Всеросійська надзвичайна комісія, потім, у 1921 р., тут відкрився один із перших на півострові санаторіїв, який отримав назву «Московський співробітник». З початку 1930-х років будівлю було віддано у розпорядження санаторію ім. Леніна. Пізніше, перед початком Другої Світової війни, санаторій перейменували на честь Йосипа Сталіна. Під час окупації Криму гітлерівськими військами, у колишньому санаторії розташовувався шпиталь, біля якого було облаштовано кладовище для поховання німецьких військових. До наших днів воно не зберіглося, а було знищено після війни. В повоєнний час у будівлі розташовувався 9-й корпус санаторію "Схід", а з середини 1980-х рр. тут було відкрито Республіканський наркологічний центр О. Р. Довженка. У 1990-х роках будинок перейшов у приватну власність і використовувався спочатку під комерційний банк, потім під ресторан, пізніше в ньому був готель. Всі ці метаморфози будівлі супроводжувалися ремонтами її частин, переплануванням службових приміщень, несанкціонованим «оновленням» художнього декору парадних інтер'єрів. У 2013 році будівлю було повернуто до власності Автономної Республіки Крим, і тут був відкритий перший в Україні Музей підводної археології, що містив унікальні колекції підводних археологічних знахідок у Чорноморській акваторії Кримського півострова. Даний музей був філією державної бюджетної установи (ДБУ) Республіки Крим — «Чорноморського центру підводних досліджень» Після захоплення Криму Російською Федерацією і сама будівля, і колекції музею були привласнені державою-окупантом через керовані нелегітимні органи влади. У 2020 році предмети з фондів Музею підводної археології були переміщені до м. Судак в т. зв. «Музей-заповідник «Судацька фортеця». Пам’ятку «Будівля колишньої дачі Стамболі, 1909–1914 рр.» поставлено на облік Постановою Ради Міністрів УРСР від 06.09.1979 року № 442. Охоронну зону затверджено Постановою Ради Міністрів Криму від 18.08.1992 року, № 194., Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2020 року № 518 внесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України як пам’ятку національного значення. Першою компанією, яка у 2016 році розпочала т. зв. «ремонтно-реставраційні» роботи на об'єкті, була московська фірма "Ніка", що протягом двох років, за інформацією окупаційних силових структур, виконала всього близько 2% робіт. Проте завдала шкоду пам’ятці через розкриття даху у зимовий період. У травні 2020 року місцева окупаційна адміністрація розірвала контракт вже з другою організацією – ТОВ "НРФ "МІР". За весь період т. зв. ремонту та реставрації обидві фірми загалом виконали не більше 13 % від загального запланованого обсягу робіт. Це унеможливило використання будівлі для зберігання музейних колекцій. І хоча фасади будівлі на кінець 2020 року було відремонтовано, залишався великий обсяг внутрішніх робіт, а також їхня найскладніша частина – облаштування комунікацій. Згідно з проектною документацією заплановано об’єднання приміщень для облаштування лабораторії та залізо-бетонних сходових маршів у підвалі. Проектом пристосування відповідно до проекту реставрації ТОВ «Ак-Проект» передбачена закладка та розкриття окремих віконних та дверних отворів. Для безперешкодної комунікації працівників установи проектом передбачено розкриття трьох історичних дверних прорізів у внутрішніх капітальних стінах у підвальному поверсі. Для облаштування території проектом закладено будівництво котельної в межах охоронної зони пам’ятки, що може призвести до спотворення сприйняття будівлі. Під час геологічних розвідок і земляних робіт археологічного нагляду не проводилося, хоча ділянка пам’ятки розташована в межах середньовічного міста Кафа. Також викликає недовіру використання будматеріалів, не прописаних в проекті «реставраційних робіт», але чия сертифікація вказана в додатках. Плити з мінеральної вати, плитовий екструдований пінополістирол «Пєноплекс», які використовуються як утеплюючий/вогнетривкий матеріал, змінюють просторове сприйняття і розміри об’єктів та їх елементів. Занепокоєння викликає й заміна покрівлі на серійну черепицю італійського виробника «Сottosenese», без спроб відновити автентичний вигляд покрівельного матеріалу. Як бачимо, для російських замовників і виконавців ремонтних робіт пам’ятки Криму є просто спорудами. Подібні «методи» при оцінюванні історичних пам’яток застосовувались ще 200 років тому: адже все, що не потрапляло під уніфіковану характеристику «цікавинок», або «підганялось під шаблон», втрачаючи при цьому свою автентичність, або просто знищувалось.