Приблизно в 1884 році на розі Харлампіївської та Георгіївської з'явився двоповерховий особняк італійського підданого Еммануїла Спіридоновича ді Поллоне, в якому з наступного року він як віце-консул представляв свою батьківщину чотири години з ранку і один після обіду. Пізніше на нього були покладені віце-консульські функції Австро-Угорської імперії. Свою службу як віце-консульська резиденція ці стіни продовжували до початку Першої світової війни ХХ століття, після чого ді Поллоне, судячи з усього, продав їх, існує версія, що стоматологу місцевої Олександрівської гімназії Давиду Мошковичу Фельдману (Рапопорту).
Новий власник перебудував його, імовірно, за проектом міського архітектора Віктора Олександровича Нільсена (1871 – 1949) у триповерхову будівлю з добудовою південного крила. Характерний зовнішній вигляд із куполом на чолі був вкрай необхідний як візитна картка будівлі, яку Рапопорт збирався здавати в оренду, але на шляху його амбітних комерційних планів став більшовицький переворот 1917 року. Після встановлення в Маріуполі влада червоних зручну будівлю одразу ж переобладнала під готель, що отримала назву "Спартак". Саме тут зупинялися всі численні радянські знаменитості, які відвідували місто для розваги широкої публіки (Давид Ойстрах, Михайло Ерденко, Вадим Козін, Георгій Виноградов, Леонід Утьосов, Клавдія Шульженко, Фаїна Ранеська, Борис Анддєєв, Марк Бернес, Іван Миколайчук, Віталій , Микола Крючков).
На щастя під час бойових дій Другої світової війни 1941 – 1943 років, коли німці спалили весь міський центр разом із архівами, будівля “Спартака” не постраждала. Під час німецької окупації (1941 - 1943 рр.)за розпорядженням контр-адмірала Конта в ній якийсь час квартирували італійські підрозділи армії, які отримали їх після гучного скандалу та погроз усією колоною покинути театр військових дій. У повоєнний час будівля на розі Георгіївської (1 травня) та Харлампіївської (тоді Радянської) продовжила свою готельну кар'єру. Десь у радянський період на місці поштового відділення, яке згоріло під час війни, яке розташовувалося поруч зі “Спартаком” до комплексу зробили прибудову (зі сходу). Осучаснений у 2010-х і майже не постраждав під час звільнення Маріуполя від російських окупантів у 2014-му і продовжував бути готелем. Різночасні частини будівлі маріупольського готельно-розважального комплексу "Спартак" зараз в єдиному симбіозі є складнопрофільним периметром, висота якого варіюється від двох на високому цоколі до п'яти поверхів. Серцем його виступає перебудований триповерховий кутовий власний будинок віце-консула Поллоне у стилі класицизму, а бічні споруди-прибудови (п'ятиповерхова з півночі, двоповерхова зі сходу) – типових представників радянського конструктивізму без будь-яких архітектурних акцентів.